Порядок встановлення факту належності правовстановлюючого документу

Непоодинокими є випадки коли в правовстановлюючих документах, які підтверджують право власності особи на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір дарування, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, заповіт, свідоцтво про право на спадщину та інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності) прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті. В таких випадках громадянин позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїм майно.

Слід зазначити, що для виправлення такої помили у правовстановлюючому документі існують два шляхи:

Перший, позасудовий порядок, коли особа котра виявила невідповідність у правовстановлюючому документі звертається до підприємства, установи, організації яка видала відповідний правовстановлюючий документ, з проханням виправити виявлену в ньому помилку.

Другий, у разі, якщо підприємство, установа, організацію, яка видала цей документ, не може виправити допущену в ньому помилку або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, громадянин має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Така заява фізичної особи про встановлення факту належності правовстановлюючого документу розглядається судом в порядку окремого провадження і подається до суду за місцем її проживання.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тобто, це вид не позовного провадження, в якому відсутній сам по собі спір про право між заявником та заінтересованою особою. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підстав, тобто в порядку позовного провадження.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:

 • власники правовстановлюючого документа, яким необхідно довести належність цього документа.
• спадкоємці – власника цього документа для оформлення спадкових прав.
• інші особи, які мають інтерес у встановленні факту.

Заінтересованими особами - є особи яким рішення суду по справі може вплинути на їхні права або обов’язки. Зазвичай ними можуть бути: інші співвласники правовстановлюючого документа, органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади, підприємства і організації не залежно від форми власності, що видавали правовстановлюючі документи тощо.

Заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документа подається до суду в письмовій формі і підписується заявником або його представником і повинна містити:
•Який факт заявник просить встановити та з якою метою;
• Причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
• Докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Крім цього, за подання заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа до суду необхідно сплатити судовий збір у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі

 •  якщо заяву подано юридичною особою або фізичною особою-підприємцем - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду

 • якщо заяву подано фізичною особою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду

Законом України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів тощо. В разі, якщо на особу, яка звертається до суду, розповсюджуються зазначені пільги по сплаті судового збору, докази на підтвердження цього мають бути приєднані до заяви, тобто заявник повинен надати завірену копію посвідчення інваліда І або ІІ групи тощо.

Судовий розгляд заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу закінчується ухваленням рішення, яким встановлюється факт належності документа особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За матеріалами Білогірського бюро правової допомоги